?

Log in

No account? Create an account
 
 
08 Июнь 2016 @ 15:00
 
Байдуже, хто мені скаже, що все скінчилося –
Злива, життя, кохання, слова та речі...
Аби вона на мене ось так дивилася
Кожного божого ранку, кожного вечора.

Дурневі бути щасливим – завжди є нагода.
Птаха співає, бо тим затуляє безодню.
Чим затулити так само тебе від негоди?
Хай не навіки, а хоч би на мить, на сьогодні.

Адже нічого немає, крім того, що маємо –
Злива, кохання, життя... Молоде та зелене
Літо пульсує у скронях: безсмертя не вкраємо
Ані на трохи. По всьому лишись біля мене.

Байдуже, скільки збиралися хмари над дахом,
Навіть у мряці є віра, любов і надія.
Дерево випустить пагін – і тішиться птаха.
Стане на ніжки малеча – і серце радіє.

Час відпускає нас далі без болю і суму,
Як не впирайся, а вічність чекає на брамі.
Дай мені руку, вже грають невидимі сурми,
Небо торкається міста за маківки храмів.
Метки: ,
 
 
 
ganeyshganeysh on Июнь, 8, 2016 19:45 (UTC)
Якась ти тут аж досі особлива.Якачсь особливо премила.Дуже...
ku-boku_bo on Июнь, 9, 2016 11:34 (UTC)
прекрасне! дякую.
witch_enigmawitch_enigma on Июнь, 9, 2016 12:05 (UTC)
Дуже зворушливо!!!
oksana_monoksana_mon on Июнь, 9, 2016 19:48 (UTC)
Так красиво! спасибо!