?

Log in

No account? Create an account
 
 
20 Июль 2016 @ 15:53
 
Спека бере за зябра і топить в небі –
Дихай отим блакитним, м'яким, гарячим.
Не поспішай, бо все, що насправді треба –
Бути живим і зрячим, живим і зрячим.

Птаха пливе вгорі, як небесна риба –
Глибше і глибше, неначе от-от потоне.
Скільки з цієї реальності не вистрибуй,
Не перетнеш без болю свої кордони.

Не перетнеш без остраху цю безодню,
Де лиш пісок і вітер будують стіни,
Але живи сьогодні, живи сьогодні,
Бо не помітиш, як сьогодення сплине.

Маєш квиток і маєш свою валізу.
Думай тепер – поїхати чи зостатись.
Спека, як сумнів, у кожну шпарину лізе,
Щоби в тобі гніздитися і зростати.

Шарпнеться потяг – вірветься щось у грудях,
Будеш стояти один на пустім пероні.
Плакати легше одному, аніж на людях.
Вітер читає світ по твоїй долоні...
Метки: ,
 
 
 
vatsonsvatsons on Июль, 20, 2016 15:27 (UTC)
Вот - чому я не сокил?
zhusiazhusia on Июль, 20, 2016 19:13 (UTC)

Как хорошо....Спасибо!!

ganeyshganeysh on Июль, 21, 2016 04:28 (UTC)
Вибачай,Олено,але я тебе спробую виправити.Верніше,не тебе,а деяки помилки,що я помітив.
Сова "жабри" в українській не існує. Є "зябра".
А сам вірш дуже добрий.Перетягну його до себе,як завжди...
pristalnayapristalnaya on Июль, 21, 2016 05:48 (UTC)
Маєш рацію, дякую.)
ganeyshganeysh on Июль, 21, 2016 15:51 (UTC)
Хоч я за походженням росіянин,але дуже прискіпливо ставлюся до української.Мені ця мова дуже подобається і я навчився розмовляти українською дуже файно.Якісь мене з того відчуття переповнюють,не можу пояснити.Єйфорія якась...Чи то мова така чарівна? Не можу сказати...
Агнессаyaagatha on Июль, 22, 2016 10:45 (UTC)
мне, русскоязычной, тоже приятно было читать, спасибо!