?

Log in

No account? Create an account
 
 
28 Май 2013 @ 21:11
 
Мы всё время в глухой обороне, мы вооружены до зубов.
Оттого нам друг другу не стать ни понятней, ни ближе.
Я хочу, чтобы всё, что я делаю, превращалось в любовь.
А иначе я смысла не вижу, иначе не вижу…
Метки:
 
 
 
nebo on Май, 28, 2013 18:14 (UTC)
Браво!
pristalnayapristalnaya on Май, 28, 2013 20:33 (UTC)
спасибо)
imagelinaimagelina on Май, 28, 2013 18:31 (UTC)
Очень пришлось ко времени. Спасибо.
pristalnayapristalnaya on Май, 28, 2013 20:33 (UTC)
это всегда важно, чтобы ко времени
Аннаabranna on Май, 28, 2013 18:41 (UTC)
Спасибо, Лена. Очень отозвалось.
pristalnayapristalnaya on Май, 28, 2013 20:34 (UTC)
на здоровье
кенгуруkanga_e_roo on Май, 28, 2013 19:16 (UTC)
Да, созвучно.
pristalnayapristalnaya on Май, 28, 2013 20:34 (UTC)
это хорошо
ivan_wlasovivan_wlasov on Май, 28, 2013 23:42 (UTC)
Оборона рассыпется рано иль поздно
Утихнут бои, зарастет все травой...
И только останется верное средство
В любовь превращать что коснулось тобой...

;)
Простоквашиноprostokvashino on Май, 29, 2013 00:53 (UTC)
ну да.
jayadeva: это яjayadeva on Май, 29, 2013 04:36 (UTC)
Спасибо.
siamoliasiamolia on Май, 29, 2013 05:48 (UTC)
Иногда простое четверостишие по силе воздействия сильнее крика души длиной в поэму. Спасибо!
Всегда ваша Емельянова Маша: Sadartmess on Май, 29, 2013 07:03 (UTC)
Так и надо жить, да...
Irinaexa777 on Май, 29, 2013 10:23 (UTC)
Оно и превращается в любовь, все, что Вы делаете.
Спасибо!
sunlark_lesunlark_le on Май, 29, 2013 12:47 (UTC)
Сильно! Спасибо.
virsh on Май, 29, 2013 14:31 (UTC)
любов це знак
на роздоріжжі шляху
яким ідеш звичок завязаних очима
недбало день за днем, раз в раз
похило вється стежка
проторена традицій рухом без кінця
в любов
вона як спокій зімятий в соромязливості чекання трепет
як враження удар
як грім споріднення краси
любов це тиша вгорнута у ніжість,
це подих вкований у звуки
збудований тремтінням замок
напружений мовчаням вітер,
освітлений бажанням промінь
і соромом зігріті полумя пелюстки
розятреної рани регіт
це погляду холодний подув
і кришталевий шепіт спраги тіла
це тиші схованої трепіт
скрип темряви соромязливий
роздертий стогону політ
і криком тятива напнута
любов це все
це знак
на роздоріжжі шляху
між небом й прірвою розпуки
в любов
зливаються краплини снів
плетуть примарну сіть
вкладаючись знадливо
блискітками у візерунки марень
й запоморочено злягають
у мрій прекрасні краєвиди
і димом стануть марні сподівання
спливе туман нерозуміння
і звянуть стомлено бажання
в очах зблиск погляду стмяніє
зтремтить відрази смак
бажання брак
любов все так
любов все тінню ходить
любов все кружить за спиною тої
якою ти була
в любові тихо тужиш
в любові спогад водить думку
тіней танками крутить
неспокій гне в спіралі сходів,
що ведуть в ніщо
в руїни мрій
в любові танець снів веде
туди
для тебе де спиниться час
де дні і ночі в вічності зіллються
дорога перейде в політ
туди де жде тебе любов
яку в безсмерття перетвориш
izida05izida05 on Май, 29, 2013 20:56 (UTC)
Спасибо! Прекрасно!
lukorlukor on Июнь, 4, 2013 06:33 (UTC)
Счастье , что дано ЭТО желание:)! Спасибо.
ganeyshganeysh on Август, 25, 2013 14:03 (UTC)
Высеку эти вот молнии где-то на скрижалях себя
И,если забудусь когда-то,буду смотреть в них,как в зеркало.
Я любил и люблю.Вот,жизнь прожил не зря...
Стихи пишу снова...Снова влюбляюсь...
Отлегло...
ganeyshganeysh on Сентябрь, 26, 2017 17:54 (UTC)
Прочитал ещё раз...Повздыхал как обычно будучи на этой странице...
Zalottazalotta on Сентябрь, 4, 2013 20:14 (UTC)
и снова спасибо
Zalottazalotta on Сентябрь, 20, 2013 19:45 (UTC)
Да-да, именно так...